Шановні десятикласники! Прошу опрацьовувати завдання. Чекаю на зворотній зв’язок з вами. Виконані завдання надсилайте на VIBER 0958249355 або електронну пошту pererva3791@gmail.com (ОБОВ'ЯЗКОВО вкажіть прізвище та клас)
17-31.05.2022 року
Узагальнення і систематизація навчального матеріалу. Повторення вивчених тем у 10 класі
Йоанн Ягелло "Кава з кардамоном" (стислий переказ)
10.05.2022 року
Тема. «Відчувати, що ти комусь потрібна…». Проблема батьків і дітей. Образ головної героїні твору. Мова твору
«Художня література для молоді повинна прокинутися від сплячки, спонукати задавати певні запитання», – стверджує Йоанна Ягелло.
– Сформулюйте, які «традиційні проблеми» підліткового віку переживає Лінка. (Проблеми з навчанням, випускні іспити, куди йти далі вчитися, сварка з найкращою подругою, сум’яття перших почуттів тощо).
– Якими були стосунки Лінки з членами родини: матір’ю, вітчимом, братиком Каєм?
– Розкажіть про стосунки Лінки з матір’ю.
– Чи переймається мати майбутнім доньки: закінченням гімназії, вступом до ліцею? (Мати зайнята власними переживаннями, турботами; вона зовсім не звертає увагу не лише на 15-ріяну Лінку, а й на шестирічного Кая: забула про список речей, потрібних Каєві у дитсадочку, не помітила, що донька виросла із одягу і взуття, не має підручників до школи тощо).
– Чи намагалася дівчина порозумітися, поговорити з матір’ю? («Декілька разів пробувала , але це завжди закінчувалося погано…»).
– Чому мама останнім часом, за спостереженнями Лінки, «була якась дивна, мов чужа»?
– Що, на думку дівчини, було причиною такої поведінки матері? («Дівчина гадала, що причиною такої поведінки було мамине перепрацювання»).
– У чому дівчина вбачала причину відчуженості з мамою та непростих стосунків, що склалися у родині? («Часом їй здавалося, що доросле життя, яке десь там на неї чекає, настільки заповнене працею, що більше ні для чого не залишається місця…»).
– Чи помічала Лінка, що стосунки матері і вітчима Адама стають дедалі напруженіші?
Яким було її ставлення до цієї ситуації в сім’ї? («Дівчина відчула, що коли втратить те, що має, але чого раніше не цінувала, тобто Адама, родину, своє гніздечко в старій кухні, от тоді вона справді буде дуже дуже нещасною»).
–Як поводить себе Лінка після від’їзду матері, у ці непрості для родини часи? (Бере на себе відповідальність за родину: доглядає за меншим братом, підтримує вітчима, співчуває йому, займається хатнім господарством; дуже сумує за мамою. Майже не зустрічається із знайомими: «Гімназія, Кай, якісь хатні обов’язки висотували з неї всю енергію»).
– Про яку родину мріяла Лінка? («Вона сумувала за такою родиною, як у її подружок. Звичайною родиною, з мамою, татом, братами й сестрами»).
– Чому у Лінки з’явилося відчуття, що «її покинули не вперше у житті»?
– На думку Лінки, «у наш час діти здавалися якимсь непотрібним тягарем, вони геть не вписувалися в сучасній спосіб життя». Чи має рацію героїня? Чому вона прийшла до такого висновку?
– Кому із героїв твору належать ці слова: «… Ти взагалі позбавлена емоцій. Скажи, ти відчуваєш бодай щось до кого-небудь? Чуєш?... Ти конче хочеш з’ясувати справу своєї сестри, але хіба ти подумала, як почуватиметься твоя мати? Що ти взагалі думаєш про власну маму? Я цього не розумію, довкола тебе таке відбувається, а тобі до всього байдуже. Як з гуски вода». Прокоментуйте їх. Чи вважаєте ви справедливим таке звинувачення Лінки?
– З яким настроєм Лінка готувалася зустріти Різдво? Чому? («Від самої думки про Різдво Лінці ставало сумно»).
– Чи випадково повернення мами припадає на свято Різдва? У чому символічний підтекст цієї події?
– Які події стали визначальними у стосунках Лінки та мами?
– Чи вдалося героїні досягти взаєморозуміння з рідними?
– Яка справа була справжнім, найбільшим захопленням Лінки? (Заняття фотосправою: «Я обожнюю фотографувати, але хотіла б навчитися робити професійні фотки, а це чисте аматорство»).
– Чи вдавалося дівчині створити по-справжньому цікаві, оригінальні знімки? Як сама героїня оцінює власні фотодоробки? («…Були фотографії, якими Лінка найбільше пишалася…Ці знімки вона особливо любила. На них були місця у Варшаві, де старі будинки сусідили з новими, неонові вивіски перетинали старовинні фасади…». Дівчина має талант не просто дивитися, а бачити, помічати, по-особливому сприймати миттєвості життя).
– Як оточуючі (однокласники, приятелі, рідні) сприймали це захоплення дівчини? (Наталія: «Гарно…Класні»).
– Чому Лінка вважала, що «матиме проблему із вступом до якогось пристойного ліцею»?
– Як Лінка поставилася до ідеї вступу до Приватного мистецького ліцею?
– Чи з’явився у дівчини шанс потрапити на навчання до омріяного закладу? (Можна було прийняти участь у щорічному конкурсі для абітурієнтів, переможця звільняли від оплати навчання).
– Чому Лінка погодилася прийняти участь у кастингу? Що змінилося у житті дівчини після цієї події? (Дівчина захопилася фотографом Мацеком, ускладнилися її стосунки з подругою Наталією, від якої вона тримала в таємниці фотосесію у Мацека; можливо, вперше вона серйозно звернула увагу на свою зовнішність, почала усвідомлювати свою жіночу привабливість).
– Що допомогло їй зрозуміти невдале захоплення Мацеком? (Їй хотілося «знайти людину, у яку можна було б закохатися, когось незвичайного», зі спільними захопленнями, того, хто зрозуміє, оцінить її здібності. Лінка зуміла побачити егоїстичність, самозакоханість, легковажність Мацека. Фотограф виявився «не її» людиною. Дівчина має власну гідність, моральні переконання, яких дотримується).
– Виокремити ключові ситуації, у яких опиняється героїня.
– Які риси характеру Лінки у них виявляються?
– Знайдіть цитату, яка вказує на визначальну риса характеру Лінки. («Якщо вона бодай на мить чогось злякалася, то мусила негайно із цим позмагатися»).
– Які вчинки героїні є підтвердженням цих слів?
– Як розкривається характер Лінки в історії з пошуком сестри?
– Чому для Лінки так важливо «довести самій собі, що вона не така, як всі»?
– Чи відразу дівчина визначилася у своїх почуттях до Адріана? Які події допомогли героїні це зробити?
– Чи вплинули події, що їх довелося пережити героїні, на її характер, ставлення до оточуючих? Аргументуйте відповідь прикладами із тексту.
Орієнтовний висновок. Події у творі, в основному, зображено через призму свідомості головної героїні Лінки. Стиль оповіді характеризується відносною лаконічністю, простотою, відсутністю розлогих описів та внутрішніх монологів. Зображаючи внутрішній світ Лінки авторка використовує експресивну лексику, поетично-ліричний стиль оповіді («її почуття зникло разом із мокрим листям, його, наче снігом, укрила імла забуття»), не-власне пряму мову. У мові Лінки та її ровесників (Касі, Норберта, Конрада
та ін.) використано вислови із сучасного підліткового сленгу та вульгаризовану лексику («Комікс суперовий», «суперовий товариш», «це було класно», «щось таке мені стрілило», «мені по барабану», «матьоха», «їдло», «бухло», «ульот», «чувак» тощо), прислів’я («Немає ради, раз козі смерть» та ін.).
Робота над назвою твору.
Чи доводилося вам пробувати на смак каву з кардомоном? Для письменнці Йоганни Ягелло «Кава з кардамоном» –вишукана, романтично-затишна назва, яка, здається, зовсім не відповідає тій напруженій, а іноді – і детективній, атмосфері, якою сповнений твір.
Словникова робота.
Кардамон – загальна назва для декількох рослин родини імбирних і їх запашного насіння. Плоди мають дуже сильний аромат. Один із найпопулярніших варіантів використання кардамону – додають до кави і в чай, що дозволяє створити напої з особливим ароматом і смаком.
– Наведіть приклади, у зв’язку з якими подіями та героями у тексті згадується «кава з кардамоном». (Кава з кардамоном, перш за все, пов’язана у житті Лінки із Адріаном: зустріч Лінки і Адріана у кафе «Оксамит», історія із загубленими автомобільними ключами на міні-плантації ялинок, допомога Адріана дівчині після неприємної новорічної вечірки у Норберта – «кава розігрівала і додавала сил»).
– Які асоціації у вас викликає назва «Кава з кардамоном»?
– У чому, на вашу думку, полягає символічність назви твору?
Орієнтовна відповідь. Своєрідність та наповненість внутрішнього світу героїні, юність, мрії, сподівання, передчуття кохання, стосунки з Адріаном, зустрічі з друзями, пошук гармонії з навколишнім світом, бажання розібратися у власних почуттях…
Домашнє завдання: Повторити вивчений матеріал за розділами «Перехід до модернізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці»,
«Драматургія кінця ХІХ – початку ХХ століття», «Сучасна література в юнацькому читанні»
03.05.2022 року
Тема. «Історія про любов та фотографії…». Йоанна Ягелло (нар. 1974). «Кава з кардамоном». Й. Ягелло – польська письменниця, авторка творів для дітей та молоді. «Кава з кардаманом». Синтез підліткової повісті (стосунки в родині, перше кохання) та детективу (розгадування сімейної таємниці))
Польська письменниця та журналістка Йоанна Ягелло – одна з найпопулярніших на сьогоднішній день авторка творів для дітей та молоді. Захоплювалася літературною творчістю ще з юності, щоправда, розпочинала свій творчий шлях у літературі не як прозаїк, а як поет. За фахом вона філолог (закінчила відділення англійської філології Варшавського університету, де якийсь час викладала мовознавство), працювала вчителькою англійської мови у гімназіях і ліцеях та в редакціях популярних польських молодіжних часописів «Перспективи» та «Когіто». Працює редактором освітнього видавництва. Серед захоплень письменниці (за її словами) – польська проза і шведські детективи, іспанські фільмами й пішохідні мандрівки. Справжнім успіхом для письменниці стала публікація її першої прозової книги для підлітків «Кава з кардамоном» (2011 рік). Ця книга відразу отримала захоплені відгуки читацької аудиторії та визнання професійних літераторів: у Польщі була номінована на нагороду «Книжка року 2011», отримала номінацію на нагороду Donga і була внесена у «Список скарбів» Музею дитячої книги. 2013 року повість «Кава з кардамоном» була перекладена української мовою Боженою Антоняк і вийшла друком у видавництві «Урбіно». Книга мала величезний успіх у читачів. Письменниця була спеціальним гостем VII Дитячого фестивалю, що проходив у Львові (2013 рік), і в одному із інтерв’ю поділилася своїми враженнями: «В Україні відбулися мої перші зустрічі із читачами, котрі прочитали книгу «Кава з кардамоном». Зустріч з читачами – найбільша радість, яку може отримати автор, чия книга вперше вийшла в іншій країні…».
Про творчу історію повісті «Кава з кардамоном». В одному із своїх інтерв’ю Й. Ягелло поділилася, як виник задум книги: «Можна сказати, що я написала першу книжку для доньки. Моя донька багато читала, і десь коли їй було 13-14 років, такий задум виник уперше. Я подумала, що хотіла б написати для неї такий молодіжний соціально-побутовий роман – про життя, про любов, про проблеми, з якими стикається сучасна молодь…Вам це здаватиметься дивним, але книжка мала бути геть про інше. Переважно – про кохання. Ідея остаточного сюжету виникла вже під час написання. Зовсім несподівано. І я подумала, що кохання буде, але не тільки воно. Додам ще дещо. Проблему. Таємницю. Те, що доведеться розплутувати. Я завжди любила детективи, може, тому й виникла думка про цю загадку. Проте я усвідомила, що хочу написати про важливі й для мене речі…».
Евристична бесіда.
– У чому полягає своєрідність побудови повісті? (Твір має пролог, який створює напружено-драматичну атмосферу, передчуття тривоги, біди. Назви розділів книги – це місяці року (з вересня по червень), коли відбувалися певні події в житті 15-річної героїні Халіни (Лінки) Барської. Кожен розділ має своєрідний вступ, який створює містично- напружені відчуття; це сни головної героїні, а страх і тривога у них найчастіше пов’язані з матір’ю. Закінчується повість епілогом).
– Протягом якого часу відбуваються події у романі? Чому саме такий проміжок часу обирає авторка? (Біля року: з вересня по червень).
– Розкажіть про перше враження від знайомства з родиною Лінки Барської. Чи можна, на вашу думку, її назвати щасливою?
– Прокоментуйте слова Лінки: «Я їх узагалі не цікавлю, вони ладні повірити, що в мене екскурсія на Марс. Бо все одно не слухають, що я їм говорю». Чи згодні ви з такою характеристикою стосунків героїні з батьками?
– Як Лінка почувала себе у гімназії? («Дівчина ніколи не приховувала, що на світі існують речі цікавіші, ніж навчання»).
– Якими були стосунки Лінки з ровесниками? Чи були у неї справжні друзі?
– Чи вважаєте ви Лінку і Наталію справжніми подругами? Хто, на вашу думку, винен у сварці дівчат?
– Розкажіть про перше враження Лінки від зустрічі з Касею. («Новенька не усміхалася…Якась неприємна»).
– Які стосунки склалися у Лінки з новенькою однокласницею Касею?
– Яке місце у житті Лінки займає кохання?
– Розкажіть про знайомство та стосунки Лінки з Адріаном.
– Яких «гострих», «незручних» тем, на вашу думку, торкається письменниця у своєму творі? (Психологічна криза, з якою людині важко впоратися без допомоги (історія мами Лінки), залишена у притулку дитина, стосунки дітей із сиротинцю з навколишнім світом (історія Касі), пробудження сексуальності, ставлення до випадкових сексуальних стосунків тощо).
Повість «Кава з кардамоном» майстерно поєднує риси повісті для підлітків та детективу. І це не випадково. Йоанна Ягелло неодноразово підкреслювала у своїх виступах особливе захоплення детективами: «Я надзвичайно люблю детективи й
багато їх читаю, читаю так, що годі відірватися… Я дуже хотіла написати книжку із сильною фабулою, бо саме такі книжки я люблю – в яких багато всього відбувається, і читач просто не може цю книжку відкласти, а читатиме її цілу ніч. Думаю, що молодіжна книжка має саме такою бути. А детективи – якраз такі».
Запитання та завдання.
– Чому у Лінки постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати, і бояться її викриття?
– За словами авторки, «Лінка проводить свого роду розслідування, бо хоче довідатися правду, хоче знати, що сталося в минулому, вона діє як детектив». Чи можна назвати героїню справжнім детективом?
– Побудуйте ланцюжок подій, які пов’язані із процесом розслідуванням, розгадуванням таємниці.
– Що означає вислів «скелети у шафі»?
– Що дізналася Лінка, відвідавши Сероцьк? (Маленькою Лінка прожила тут 3–4 роки із бабцею Боженою; хвороба матері – «у містечку подейкували, що вона на голову слабувата»)
– Яке враження справила на Лінку знайдена стара фотографія? («У фотографії було щось магічне, якась неймовірна аура»).
– У чому полягала сімейна таємниця («скелети у шафі») родини Лінки?
– Чому для героїні так важливо дізнатися правду про минуле? Що, в першу чергу, керує нею: просто цікавість, «детективний азарт», бажання дізнатися правду тощо?
Ознаки детективу Приклад із тексту повісті «Кава з кардамоном»
Сюжет твору пов’язаний із процесом розслідування, розгадуванням таємниці Уже на початку твору, у Пролозі, з’являється натяк на несподіванку. Дивна поведінка матері (безпричинні нервові зриви, байдужість до членів родини (навіть до малого Кая), зайнята лише комп’ютером - вітчим Адам «оселився» на роботі→ раптовий від’їзд матері→неможливість поспілкуватися з нею→приїзд до Сероцька → знайдена стара світлина→спроби дізнатися про долю молодшої сестри→приїзд до сиротинця в Краків тощо.
Герой, який розгадує таємницю Халіна Барська, діяльна, розсудлива, відповідальна (досить довгий час саме вона дбає за Кая; переживає, спостерігаючи холодність стосунків матері і вітчима, намагається підтримувати родину і не допустити її руйнування), спостережлива, стримана, схильна до аналізу фактів тощо.
Атмосфера загадки, таємниці, напруги Тривожні сни Лінки, пов’язані з її мамою; відверта і незрозуміла байдужість мами до сімейних обов’язків; несподіваний від’їзд матері за кордон, неможливість спілкування з нею навіть через мобільний телефон (за сучасних умов такі речі викликають, щонайменше, нерозуміння і підозріливість); відмова бабусі пояснювати сімейну ситуацію; незрозумілі причини, з яких Лінка перестала бувати у бабусі в Сероцьку; знайдена стара світлина у будинку бабусі Божени, пошуки сестри; відмова у сиротинцю розповісти про долю дівчинки тощо.
Переважання зовнішніх подій Події даються через сприйняття героїні; одна із складових сюжету – ланцюжок напружених, інтригуючи подій, пов’язаних із спробою розгадати давню сімейну таємницю та дізнатися про долю втраченої молодшої сестри
Виразність деталей, увага до найменших дрібниць Пейзажні описи, які допомагають зрозуміти настрій і почуття Лінки, стара світлина з білою плямою, родима пляма (сердечко), яка допоможе знайти молодшу сестру, тощо
Обов’язкова розгадка таємниці Розкриваються таємниці: дивної поведінки мами, історія народження Касі, причини перебування її в сиротинцю тощо.
За словами Л. Деркачової, повість «Кава з кардамоном» «…це історія про любов та фотографії, любов до фотографії, а також про підлітків, яких вже, на жаль, не захистиш від проблем реального світу. Тому треба вчитися жити у ньому, вміти пробачати і сприймати речі такими, якими вони є..».
Домашнє завдання: Виокремити ключові події повісті, які допомагають розкрити риси характеру головної героїні.
02.05.2022 року Використане джерело
М. М. Метерлінк “Синій птах”. Символіка образів. Трактування фіналу. Особливості ремарок. Ознаки казки в драмі
Усна гра “Завершіть думку”
· Хатина дроворуба була... (проста, селянська, але не вбога).
· Святковий Санта Клаус нічого не приніс дітям у різдвяний Святвечір, тому що... (“мама говорила, що вона не встигла піти до нього в місто... Він прийде до нас наступного року”).
· Діти вирушають у подорож за... (Синім птахом).
· Пошуки Синього птаха починаються у... (Країні Спогадів), де діти зустрічаються з... (померлими дідусем та бабусею, зі своїми братиками й сестричками).
· Наступна зупинка у... (Палаці Ночі).
· Але швидше за дітей туди прийде.. (Кіт), він умовить Ніч... (невіддавати) Синього птаха.
· Світла не буде поряд, тому що... (йому заборонено переступати поріг Палацу Ночі).
· Вогонь не зміг прийти, адже він... (рідня зі Світлом).
· Із дітьми були тільки... (Душі Світла, Хліба, Цукру і Пес).
· Тільтіль нагадує Ночі, що вона не має права відмовляти... (людині).
· Ніч віддає... (ключі).
· Перед дітьми в Палаці Ночі постали... (розгадані й нерозгадані таємниці природи — і жахіття, і краса Ночі: зірки, солов'їний спів, світлячки, роси лісів і долин, нічні пахощі).
· Птахи померли, тому що... (не витримали денного світла).
· Слова Духу Дуба підтвердили... (силу Людини, її перевагу над іншими силами природи).
· У чарівних садах поряд із Блаженствами перебували... (Великі Радощі).
· Раптом лампа сама засвічується і... (діти прокидаються).
— Герої філософської п’єси-казки “Синій птах” — це образи-символи, що втілюють панівні на землі сили. Це люди, рослини, тварини, стихії Світла, Вогню й Води, Душі (Хліба, Молока та ін.) — усе те, з чого складається людський світ. Виявляється, людина живе на землі, не помічаючи довкола нікого й нічого, крім таких, як сама. їй здається, що лише вона наділена душею, і всі таємниці світу вона вже розгадала. Але це не так. За допомогою чарівного каменя, що відкриває істинний зір, Тільтіль і Мітіль, герої п’єси, бачать світ таким, яким він є насправді — одухотвореним, прекрасним (а інколи — страшним), сповненим таємниць. У цьому світі минуле, сучасне й майбутнє перебувають поруч і пронизують одне одного: Тільтіль і Мітіль зустрічають і своїх давно померлих рідних, і ще ненародженого брата. Виявляється, людина відповідає не лише за себе, а й за всіх своїх предків і нащадків, тому що її рід — єдине ціле, одна нескінченна лінія.
· Які образи-символи є в п’єсі та що вони символізують?
■ Синій птах є символом щастя.
■ Пес — утілення відданості, готовності до самопожертви.
■ Кіт — символ улесливості, підступності, зрадництва.
■ Хліб — уособлення слабкодухості.
■ Душа Світла — утілення справедливості, символ пізнання нового.
■ Вогонь — уособлення відчайдушності.
■ Двері — символ незнання.
■ Блаженства — це відображення самовдоволення тощо.
· Які моральні закони пізнають діти під час подорожі й де саме?
■ Ушанування тих, хто пішов з життя. (У Країні Спогадів.)
■ Ніхто не має права завадити людині пізнавати нове, що піде на благо. (У Палаці Ночі.)
■ Слід бути сильним духом, тоді будеш сильним і фізично. (У Лісі.)
■ Потрібно бути цілеспрямованим, непохитним у досягненні мети. (Сади Блаженства.)
■ Слід мати силу волі, не піддаватися спокусі. (Сади Блаженства.)
· Як у п’єсі пояснено функцію часу?
■ Діти проходять три часові простори: минуле, теперішнє й майбутнє.
■ Єдиний, від кого залежить прихід майбутніх винахідників, учених, філософів, що ощасливили б людство,— це Час.
■ У п’єсі старий Час суворо стежив, щоб люди зуміли пізнати нове тоді, коли настане час для цього.
■ Час подано не тільки в алегоричному образі, а й в інших проявах: наприклад, час сну та сновидіння не збігається: одна ніч — і цілий рік тощо.
· Чому Метерлінк робить своїми героями дітей? (Їхня свідомість ще гнучка, вони найбільш сприйнятливі до таємниць світу, близькі до природи; вони вміють щиро любити й радіти, їх ще не спіткали нещастя й вади, що постають у п’єсі в образах Огрядних Блаженств: наприклад, Блаженство Бути Багатим, Блаженство Нічого Не Робити та ін.)
· Як ви вважаєте, чому дія в п’єсі відбувається у ніч напередодні Різдва? (Казкові перетворення та пригоди зазвичай трапляються саме на Різдво. Метерлінк обрав цей час для того, щоб показати “диво духовного народження людського в людині, відкриття вічної таємниці буття”.)
· Для чого, на вашу думку, автор використав прийом олюднення? (Цей прийом, вочевидь, символізує ідею М. Метерлінка про те, що світ живий. Він рухається, розвивається, і людство має докласти чимало зусиль, щоб зрозуміти світ і навчитися жити в гармонії з ним. Надзвичайною є роль абстрактних образів. Це — Жахи, Блаженства, Радощі, що уособлюють приховані сторони людської душі (як темні, так і світлі). Духовна боротьба, у центрі якої перебуває людина, триває не лише у світі, а й у людському серці.)
· Доведіть, що п’єса має ознаки казки. (П’єса багата на фантастику, її головні герої легко мандрують чарівним світом казкових образів. Персонажі, що оточують Тільтіля й Мітіль, нагадують персонажів різних казок. Сюжет п’єси також типово казковий: головний герой вирушив на пошуки щастя, яке довелося здобувати у боротьбі із силами, що протистоять йому. Простий сюжет п’єси типовий для казки. Це небезпечна мандрівка сміливого й шляхетного героя, який мусить подолати заради щастя, любові, багатства різні перешкоди, перемогти чудовиська та стихії, повернутися додому переможцем. Хлопчик Тільтіль цілком відповідає своїми людськими якостями образу казкового позитивного героя. Він — мужній, добрий, благородний, щирий і вдячний, утілює найкращі якості чоловіка, хоча ще малий. А Мітіль — справжня маленька жінка, навіть у своїх слабкостях. Дітей, як це трапляється у казці, супроводжують тварини — Пес і Кіт, що також є носіями рис, притаманних подібним казковим тваринам.)
· Яке значення мають авторські ремарки у п’єсі? (Автор зазначає, якими мають бути одяг персонажів, освітлення того чи іншого малюнку, створюючи справжню світлову партитуру п’єси-казки. Освітлення також пов’язане з настроєм персонажів і глядачів та загальним оптимістичним звучанням драматичного дійства.)
· Поясніть фінал п’єси “Синій птах”.
· У чому, на вашу думку, полягає символізм назви драми?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати матеріал підручника стор. 189-191.
Ознайомитись із стислим переказом повісті Йоанна Ягелло "Кава з кардамоном"
26.04.2022 року Використане джерело
Тема: Моріс Метерлінк. Жанр твору - «Синій птах» - Драматургія на межі ХІХ - ХХ ст.
П’єса «Синій птах» — це філософська п’єса-казка, яка в узагальнювальній формі містить нову систему поглядів драматурга на природу, людину і суспільство. Цей твір також відносять до жанру драми-феєрії.
Теорія літератури
Феєрія (від фр. фея, чарівниця) — театральна або циркова вистава з фантастично-казковим сюжетом, сценічними ефектами і трюками. Наприкінці XIX — на початку XX ст. елементи феєричності проникають у літературу, зокрема драматургію. Виникає драма-феєрія (драма-казка).
У світовій літературі це відомий жанр. До нього належать, крім «Синього птаха» Моріса Метерлінка, твори «Затоплений дзвін» Герхарта Гауптмана, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Над Дніпром» (весняна казка) Олександра Олеся тощо.
Метерлінк в основу твору поклав казкову подорож дітей, одягнув їх у казкові костюми і дав чарівні предмети. Також він активно використав фольклорний мотив пошуків цілющого зілля.
У сюжеті п’єси переплітаються між собою два пласти реальний і фантастичний. Реальне життя в сім’ї дроворуба, обстановка в їхній бідній, але не вбогій хатині, час, коли відбувається дія — ніч напередодні Різдва. Різдвяний мотив - чекання дива і народження людини — так само набуває реального втілення. Діти після фантастичної подорожі уві сні прокинулися мудрими і щасливими, оскільки їхні душі оновилися.
На початку п’єси Тільтіль на запитання феї Берюліни, чому він не хоче розставатися зі своєю горлицею, відповідає: «Тому що вона — моя». Тепер, після довгих пошуків, випробувань, труднощів і поневірянь, що випали на його долю на цьому нелегкому шляху, він готовий відразу й безкорисливо її віддати. Милосердя і любов до ближнього — умова цього дива.
До фантастичного у творі належать предмети, речі, рослини, явища тощо, які оживають, - Хліб, Молоко, Вода, Кішка, Пес, Світло.
Окремі драми Моріса Метерлінка ще за його життя українською перекладали Леся Українка, Євген Тимченко, Марія Грінченко, Наталя Кобринська, Максим Антонюк, Павло Долина та інші. Переклади цих творів вплинули на українську літературу кінця XIX — початку XX ст. Пізніше «Синього птаха» перекладали Максим Рильський і Надія Гордієнко-Андріанова. У наш час твір перекладали Степан Грицюк (1997) та Дмитро Чистяк (2007).
Творчістю бельгійського драматурга цікавилися Іван Франко, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Микола Вороний, Максим Рильський та багато інших українських митців.
Захоплювалася творами Метерлінка і Леся Українка, яка деякі з них перекладала українською.
Жанр феєрії відкрив перед українською поетесою чимало перспектив для вираження особливого духовного світу та втілення в життя власної концепції, яка спирається на національні міфічні образи. Якщо у Моріса Метерлінка люди пізнають інший світ, то Леся Українка йде від супротивного, її героїня з іншого світу намагається зрозуміти людське життя.
Бельгійський драматург і українська поетеса вибрали для своїх п’єс жанр драми-феєрії, який дав можливість широко використати фольклорні образи-символи, перетворення, порівняти два світи, перекласти мову символів на загальнолюдську, передати своє бачення та відчуття світу. Неможливо не помітити подібність ремарок у Метерлінка і в Лесі Українки. Вони створюють в уяві читачів картину, настрій, враження. Використання фразеологізмів робить обох драматургів близькими до усної народної творчості.
Цікавим є образ щастя в обох творах. У «Синьому птасі» дітям відкривається щастя бачити й розуміти Велику Материнську Любов, відчувати Блаженство Батьківського Дому та Великі Радощі. Діти почуваються щасливими від того, що допомагають іншим, вони сповнені Любов’ю і Радістю, передчуттям щастя в майбутньому.
У «Лісовій пісні» добре, гарне, світле, омріяне щастя втілюється у фольклорному образі Мавки. Вона виборює своє місце серед людей, утверджує красу в житті. Навіть коли її ображають, навіть коли Мавка, переможена на якусь мить, іде в царство Марища, вона прекрасна. Адже і там, виснажена зрадою коханого, дівчина не кориться лихові. Мавка живе для людей, і в цьому її краса. Вона пробачає Лукашеві зраду, втрачене щастя, і юнак відходить у вічність зі щасливою усмішкою на обличчі. Образ Мавки — символ ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє «я», живе любов’ю й здатна на самопожертву в її ім’я, вона має «в серці те, що не вмирає».
Література і культура
За твором Моріса Метерлінка «Синій птах» було знято однойменний німий фільм, три художні фільми, два мультфільми її аніме. П’єсу неодноразово ставили на сценах театрів у різних країнах світу, вона й досі не втрачає популярності.
Завдання (усно). ПОМІРКУЙТЕ:
1. Поміркуйте, чи можна п’єсу-казку «Синій птах» назвати ліричною феєрією про вищі цінності людського буття.
2. Розкрийте символічний сенс сюжету пошуків Синього птаха та символістські картини світу у творі.
3. Обґрунтуйте, чому образи Тільтіля та Мітіль вважають символом людства, що робить перші кроки в осягненні сенсу й гармонії буття.
4. Розкрийте багатозначність образу Синього птаха.
5. Проаналізуйте останню картину п’єси. Поясніть, у чому причина непорозуміння між Тільтілем і Мітіль та їхніми батьками.
6. Поміркуйте, чому дітям усе здається кращим у їхньому домі, ніж раніше.
7. Розгляньте, як змінився птах Тільтіля. Чим це можна пояснити? Проаналізуйте, чому горлиця тікає.
8. Розкрийте композиційну роль звернення Тільтіля до глядачів наприкінці твору.
9. Зверніть увагу на структуру п’єси та перелік дійових осіб. Чи помітили ви щось незвичайне з погляду традиційної драми?
10. Дайте визначення феєрії. Поміркуйте, що спонукало автора до неї звернутися.
11. Проаналізуйте засоби створення ефекту магічності в тексті п’єси. Зверніть увагу на вибір героїв, костюми, декорації, світло, звукові ефекти, кольорову гаму вистави, інші прийоми організації видовища.
19.04.2022 року
Тема. Ідея одухотворення життя й відновлення втрачених зв'язків у драмі-феєрії М. Метерлінка «Синій птах»
«Синій птах», одна з найвідоміших п’єс М. Метерлінка, належить до жанру феєрії. Ознаками цього жанру є химерно-казковий сюжет, фольклорні та міфологічні образи, умовність простору і часу, символізм ситуацій і образів, ліризм, узагальнений зміст, наявність яскравих сценічних ефектів. П’єса «Синій птах» цілком відповідає законам цього жанру.
Словникова робота
Драма-феєрія — це п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.
Феєрія — театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, у якій з метою вразити глядача використовують різноманітні сценічні ефекти.
Сюжетно-композиційні особливості. В основі сюжету — казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках Синього птаха, який принесе здоров’я і щастя хворій дівчинці — онучці сусідки Берленґо (феї Берилюни). Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає авторові змогу провести своїх героїв — дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля — через багато випробувань, що допоможуть їм відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за Синім птахом (символом щастя) не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак його потрібно побачити в реальному повсякденному житті — у батьківській любові, у турботі про ближніх, милосерді і безкорисливості. Образ Синього птаха багатозначний він також символізує пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити раз і назавжди — вона нескінченна. У такий спосіб фантастично-казковий сюжет, властивий жанру феєрії, наповнюється філософським змістом. Автор зображує блукання людської душі у Всесвіті в пошуках істини й гармонії, її зустріч із добром і злом.
Реальне й фантастичне. Образи п’єси. У сюжеті п’єси переплетено два пласти — реальний і фантастичний. Реальні життя в сім’ї дроворуба, обстановка в його бідній, але не вбогій хатині, час, коли відбувається дія,— ніч напередодні різдва різдвяний мотив — чекання чуда і народження людини — так само дістає реального втілення. Діти після фантастичної подорожі уві сні прокинулися мудрими і щасливими, оскільки здійснилося диво народження в них душі. Згадаймо: на початку п’єси Тільтіль на запитання феї Берилюни, чому він не хоче розставатися зі своєю горлицею, відповідає: «Тому що вона — моя». Тепер, після довгих пошуків, випробувань, труднощів і поневірянь, що випали на їхню долю на цьому нелегкому шляху, він готовий відразу і безкорисливо її віддати. Милосердя і любов до ближнього — умова цього дива.
Композиція. Фантастичний план сюжету, крім подорожі, задіює персонажів, які розділяють з дітьми їхнє повсякденне існування і враз оживають чи олюднюються. Це Хліб, Молоко, Вода, Кішка і Пес. Їхню казковість підкреслено традиційними характерами й описом костюмів однак і вони символізують сили добра і зла. Пес Тіло виступає в ролі вірного Санчо Панси. Хліб залежно від обставин допомагає або шкодить дітям. Кішка — втілення зрадництва і підступництва — уособлює ворожі людині демонічні сили, разом з Ніччю вона охороняє таємниці Буття. Скориставшись довірливістю дітей, Кішка приводить їх у ліс на вірну загибель від дерев і тварин, що страждають від «жорстокості і дивовижної несправедливості людини». У такій алегоричній формі автор стверджує, що природа неохоче відкриває таємниці Буття і людина може це зробити лише шляхом гармонійної взаємодії з нею.
Підпорядкована розкриттю її філософського змісту, п’єса поділяється на п’ять дій, дванадцять картин, що є досить самостійними епізодами. Ці картини об’єднані між собою авторською ідеєю і наскрізними персонажами, відбивають етапи духовного розвитку дітей — майбутнього людства. Зустрічі з алегоричними персонажами в символічних ситуаціях, кожний з яких несе свою мораль, збагачує досвід і виховує душу Тільтіля й Мітіль. Так, у Країні Спогадів (дія II, картина 3) серед померлих родичів вони усвідомлюють благородну потребу поважати пам’ять предків. У садах Блаженств (дія IV, картина 9) діти дізнаються про різні цінності в людському житті. Одні Блаженства уособлюють плотські насолоди, убогі радості — це «гладкі земні Блаженства» (бути багатим, віддаватися лінощам, надмірностям у їжі й питві, багато спати, бути пихатим і т. ін.). Їм протистоять інші Блаженства (тобто цінності). Порівняно з першими вони непомітні і навіть сірого кольору (наприклад, Блаженство любити батьків). Але саме Блаженство Чистих Радощів, Безневинних Думок, Зимового Вогнища, Блаженство милуватися красою природи і — найголовніше — відчувати Материнську Любов сповнюють життя людей високим змістом і духовністю. Зустріч дітей з Материнською Любов’ю є психологічною кульмінацією п’єси. Отже, в алегоричних і символічних образах п’єси стверджуються моральні цінності: перевага добра над злом, духовності над ситою вульгарністю, чеснот над пороком. Ці істини відкриваються дітям і створюють духовний світ Тільтіля й Мітіль.
Умовність простору та часу. Царство Майбутнього — заключний етап у подорожі дітей. Його головна дійова особа — Час, бородатий старий з косою і пісковим годинником. Зовнішність персонажа, його характер і функція традиційні — він невблаганний, байдужий до сліз і умовлянь, строго дотримує порядку. У такий спосіб автор стверджує думку про покірність людини часу і долі, але поряд із цим він переконаний у високому покликанні людей: «На землю голіруч не пускати». Час у феєрії подано не тільки в алегоричному образі, а й в інших проявах: у його конкретному прояві (дія п’єси — вечір напередодні Різдва, одна ніч — час сну), а також у властивому цьому жанру умовному вимірі. Цей потік часу виходить за межі життєвого досвіду дітей. Так, подорож за Синім птахом відбувається уві сні. Час сну і сновидіння не збігається. Наприкінці п’єси на це вказано: минула і «тільки одна ніч», і цілий рік.
Композиція казки-феєрії М. Метерлінка «Синій птах»
Елемент композиції твору |
Зміст елемента композиції твору |
Експозиція |
Діти бідного дроворуба Тільтіль і Мітіль мріють про те, щоб Санта Клаус щось приніс їм різдвяного вечора, та цього не сталося, і голодні діти дивляться у вікно на сусідній багатий будинок, куди потрапили всі подарунки |
Зав’язка |
Поява феї. Фея пропонує дітям вирушити на пошуки Синього птаха для її хворої внучки, яка хоче бути щасливою |
Розвиток дії |
Пов’язаний із розгортанням у наступних картинах її основного мотиву — всемогутності людини. Він вперше прозвучав у другій картині, коли Собака, вірний друг людини, проголосив, що «людина — це все». У третій картині, дія якої відбувається у Країні Спогадів, де Тільтіль і Мітіль побачилися зі своїми дідусем і бабусею, братиками і сестричками, розроблено мотив пам’яті.Четверта картина глибоко символічна. Дія її розгортається в палаці Ночі, де зберігаються сили зла — Війни, Хвороби, Жахи, Привиди.У п’ятій картині («Ліс») письменник протиставляє людині природу. Шоста картина виконує допоміжну роль: за наказом феї діти повинні йти на цвинтар.У сьомій картині, дія якої відбувається вночі на сільському цвинтарі, розвивається мотив радості буття.Восьма картина готує до перебування у Садах Блаженства. Гладкі Блаженства — це символ людських вад і спокус: розкошів, лінощів, пияцтва, розпусти. |
Кульмінація |
Збагачені духовно у пошуках Синього птаха, Тільтіль і Мітіль потрапляють до Царства Майбутнього — щасливої країни дітей, які ще не народилися |
Розв’язка |
Одинадцята картина — «Прощання».У символічній формі письменник висловлює думку про те, що жодну істину не можна вважати абсолютною, а процес пізнання — завершеним. Зупинка — смерть пізнання. Синій птах у клітці — символ такої зупинки. А щастя можна досягти лише впродовж постійного пізнання світу, у невтомних пошуках істини |
Епілог |
Дванадцята картина. В останній картині п’єси драматург підкреслює зв’язок казкових ідеалів і повсякденного життя. Процес пізнання — нескінченний. Істину не можна пізнати раз і назавжди |
Висновки. Особливості композиції казки-феєрії — зустрічі з алегоричними персонажами в символічних ситуаціях, кожна з яких несе свою мораль, збагачує досвід і виховує душі Тільтіля та Мітіль |
|
· Доповніть речення, зважаючи на особливості драми-феєрії М. Метерлінка «Синій птах»:
• Синій птах — це символ... (щастя, істини, добра);
• сюжет твору — це... (пошуки героями загадкового птаха);
• конфлікт драми — це... (боротьба сил добра і зла, світла і пітьми, долання героями того, що стоїть на перешкоді досягненню мети).
ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
— Герої філософської п’єси-казки «Синій птах» — це образи-символи, які втілюють панівні на землі сили. Це людина, рослини, тварини, стихії Світла, Вогню й Води, Душі, Хліба, Молока, Годин — усе те, із чого утворено людський світ. Дуже часто людина живе на землі, не помічаючи довкола нікого і нічого, крім таких, як сама . їй здається, що лише вона наділена душею і всі таємниці світу нею розгадані. Але це не так. За допомогою чарівного каменя, який відкриває істинний зір, Тільтіль і Мітіль, головні герої п’єси, бачать світ таким, яким він є насправді — одухотвореним, прекрасним (а інколи — страшним), сповненим таємниць, ще не звіданих людством. У цьому світі минуле, сучасне і майбутнє перебувають поряд і пронизують одне одного: Тільтіль і Мітіль зустрічають і своїх давно померлих рідних, і ще не народженого брата. Виявляється, людина відповідає не лише за себе, а й за всіх своїх предків і нащадків, тому що увесь її рід — єдине ціле, одна нескінченна лінія.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати теоретичний матеріал уроку за підручником. Дібрати цитати для характеристики образів героїв драми-феєрії М. Метерлінка «Синій птах».
12.04.2022 року
Тема. Зміни в драматургії на межі XIX–XX ст. Моріс Метерлінк (1862–1942). «Синій птах». М. Метерлінк як теоретик і практик «нової драми». Концепція символістського театру
Творчість М. Метерлінка сильніше, ніж у когось із його сучасників, відобразила трагічне становище людини, котра опинилася віч-на-віч із часом, що втратив ясний смисл і тривкі закони. Метерлінк наприкінці XIХ століття зображав людину поза суспільними зв’язками, його цікавили винятково внутрішні, душевні порухи особистості, її сутність і ті моральні цінності, що здатні зберегти людину як особистість. М. Метерлінк стверджував, що смисл явища відкривається у мовчанні. Слова безсилі навіть вказати на сутність. Підтекст, найнезначиміші, здавалося б, слова дають більше знання про світ, аніж розлогі міркування. Все у світі, вважав письменник, таємниця, найчастіше ворожа до людини. Фатум, що прибирає іноді форму смерті, скоряє собі всіх; спроби активно протистояти Фатуму (це слово він писав з великої літери) – безглузді. Зосереджуючи головну увагу на
складному прихованому душевному житті людини, драматург зовнішню дію замінює на внутрішню, створюючи «статичний театр» чи «театр мовчання».
Словникова робота.
Символізм – одна з течій раннього модернізму, що виникла у Франції у 60-70–ті роки XIX століття. В естетичному плані символізм проголосив первісною та єдино цінною «вищу реальність», сферу ідей, у яку можна проникнути за допомогою символу. У літературі символізму є глибокий внутрішній зміст – світ почуттів, емоцій, переживань, непізнаних порухів душі, інтуїтивних осяянь. Головна тема поезії та драми символізму – трагізм повсякденного людського буття, тому часто в них звучать мотиви туги, жалю, гіркоти,
безнадії, марності людських зусиль.
«Статичний театр» (або «Театр мовчання») – театр, у якому під «статикою» розумілося прагнення показати найважливіші миті контакту людини з таємничою сферою духу. За такого підходу замість зображення подій на сцені, зовнішньої інтриги автор зосереджується на інтризі внутрішній, дія відбувається практично без реплік, щоб розкрити «мовчання», тобто те, для вираження чого не вистачає слів. «Статичний театр», «театр мовчання» – це, по суті, синоніми того ж поняття: символістського спілкування з прихованою Істиною.
У книзі «Скарби смиренних» (1896) автор відстоював поетичне, сповнене фантазії, загадковості, таємничої краси мистецтво всупереч безкрилому копіюванню сірої буденності на засадах натуралізму, спрощеному і надто раціональному тлумаченню життя в дусі філософії позитивізму. Він писав про особливу форму драматургії «театру мовчання», де головне передавали не слова, а жести, міміка акторів, їхні рухи, де багатозначність слова, тьмяні висловлення, нервове очікування чогось таємничого, часто жахливого створювали напруженість дії. Але з часом М. Метерлінк починає усвідомлювати вичерпаність можливостей статичного театру. Так закінчується
перший період його творчості. У автора з’являються нові погляди на життя і творчість. Естетичні пошуки М. Метерлінка знаходились під впливом філософії ідеалістичної, в якій стверджується, що люди повинні шукати ідеальний світ крізь підсвідомість. Світ має таємничу сутність, але зрозуміти її можуть лише чисті душею люди.
Тож почнемо знайомство з п’єсою. Автор назвав її феєрією.
– Із якими феєріями ви вже знайомилися на уроках літератури? (О. Грін «Пурпурові вітрила», Леся Українка «Лісова пісня»).
– Чому ми називаємо їх феєріями? (Використовується казковий, чарівний сюжет; розкішні костюми і декорації; численні складні постановочні ефекти).
Домашнє завдання: Прочитати п’єсу «Синій птах», визначити ключові моменти.
05.04.2022 року
Тема Поезія Артура Рембо
Опрацюйте матеріал підручника сторінки 177 - 180
Домашнє завдання: Проаналізуйте поезії
29.03.2022 року
Тема: Поезія Поля Верлена
Опрацюйте матеріал підручника сторінки 166-170
Ознайомтеся із життєвим та творчим шляхом Поля Верлена стор. 171-172
Прочитайте та проаналізуйте поезії митця сторінки підручника 172-176.
Картини сутінок буття, настрій задумливого суму - провідні мотиви верленської поезії.
Попри всі прикрості долі, митець завжди ніс музику у своїй душі, чув голоси, яких ніхто ніколи до нього не чув, бачив дивовижні образи, що створювала його душа, огортаючи їх серпанком найтонших почуттів. Верленівський світ надзвичайно мінливий і суперечливий у своїх настроях і враженнях, але він завжди гармонійний і вишуканий.
Лірика П. Верлена відтворила складні й суперечливі переживання душі, яка прагнула кохання і не знаходила його, хотіла вирватися до світла й чистоти і змушена була жити в сутінках буденності, шукала віри й приречена була на вічну зневіру. Головні події, які відбувалися у творах Верлена, - це події особистого значення: любов і розлучення, радість і сум, надія і самотність. Теми його віршів - глибоко особисті. Про щоб він не писав, усе забарвлене його меланхолією, неясною тугою. Поет також любив зображувати дощ, тумани, сутінки, коли випадковий спалах світла висвічував частину нечіткої картини. Його вірші - це фіксація безпосередніх миттєвих вражень.
Тому імпресіоністичність - це одна з найважливіших рис верленівської поезії. І його часто називали поетом-імпресіоністом. До всіх поетичних картин автор добирав не тільки образи, але й кольори і звуки. Окрім того, постійним мотивом творчості Верлена було також злиття станів душі й природи.
У поезії П. Верлена природа і внутрішні настрої створили цілісну єдність, а не просто доповнювали один одного. Тому одним із улюблених прийомів Верлена стало олюднення, яке виявлялося в епітетах, метафорах, порівняннях та інших тропах, що, неначе, “оживлювали” усе навкруги.
Та найприкметніша риса Вербенової поезії - її музичність. Для поета світ відкривався переважно через звуки. Він чув мелодію в усьому, що його оточувало. Кожне дерево, пташка, дощова крапля, лист, трава неначе народжували ледь чуттєвий звук, на який відгукувалася душа поета. Музика поезії Верлена полягає у відсутності негармонійних звукосполучень, наявності алітерацій (збігу приголосних) та асонансів (збігу голосних), у дивовижному поєднанні звуків з почуттями, емоціями, а також вона закладена у самій французькій мові, що мала таку велику кількість сонорних звуків. Саме в музичності одна з причин складності перекладу віршів Верлена.
У пізній період творчості Верлена помітним став його перехід від зображення особистісних вражень до філософського осмислення світу, моральних істин, усвідомлення загального стану людини “серед часу й простору”. Цими мотивами сповнені збірки “Мудрість”, “Колись і недавно”, “Щастя” та ін. Ліричний герой відчував зміни у своїй душі, яка, пройшовши шлях страждань і розчарувань, стала іншою, прагнучи зрозуміти саму себе й пізнати сенс буття. У своїй поезії Верлен наблизився до розуміння душі, яка прагнула гармонії, але, не знаходячи її у світі, плакала й страждала, виливаючи весь свій сум у мелодіях ліричних віршів.
22.03.2022 року Опрацювати конспект
Тема. Шарль Бодлер (1821– 1867). «Квіти зла» («Альбатрос», «Відповідності, «Вечорова гармонія»). Образи, символи, особливості поетичної мови у віршах Ш. Бодлера
Бодлер... – це король поетів...
А. Рембо
Коли з’являється Поет у цьому світі,
Його родителька від розпачу й журби
На Бога кидає прокльони ядовиті...
Ш. Бодлер
Слово вчителя. Тема митця і натовпу завжди була актуальною і викликала щемливий біль у душі. Це вірш Ш. Бодлера «Альбатрос» у перекладі М. Терещенка. Наш сьогоднішній урок буде присвячений поезії Ш. Бодлера. Бодлер – відоме ім’я не тільки у французькій, а й у світовій літературі. Вважають, що у його творчості, пізнього романтика, – витоки символізму, з ним пов’язують появу декадансу, поет творив на засадах модернізму, і саме поняття модернізму також увів Ш. Бодлер.
Хто ж він, цей поет-альбатрос, збірка віршів якого має назву «Квіти зла»? Більшість сучасників називала Бодлера аморальним, небезпечним богохульником, анархістом, напівбожевільним. А поет Теодор де Банвіль говорив про нього інше: «Якщо можна назвати людину приємною, то у найбільшій мірі це стосується Бодлера. Погляд його сповнений життям і думкою... Коли я слухав його швидку, вишукану мову, мову справжнього парижанина, мені здавалося, що з очей моїх спадає пов’язка, що передімною відчиняється безмежний світ мрій, образів, ідей, величних пейзажів...»
Аналіз вірша «Альбатрос» – тема, ідея, художні засоби.
Рік написання – 1842.
Цикл – «Сплін та ідеал».
Тема: «Поет і натовп». Показ людини, яка відрізняється від суспільства. Поет — мішень в суспільстві, яке знущається і не розуміє митця.
Ідея: Поет доносить до читача, як суспільство ставитися до (особливої) людини.
Художні засоби.
Епітети: альбатрос – «крилатий велетень», «великі білі крила», «розбитого», «немічний», «прекрасний».
Символи у вірші «Альбатрос»:
Альбатрос, тобто сам поет – це світ прекрасного, добра, світла істини («блискавка в імлі»).
Моряки – зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту.
Море – символізує життя; корабель, човен – людську долю; грім, гроза, блискавка – життєві негаразди.
Висновок. В «Альбатросі» стверджується божественна сила мистецтва, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Автор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. Чітко простежується схожість долі птаха і долі поета. Сильний птах з великими крилами може підніматися високо і довго триматися в небі. Так і поет під час творчого злету високо ширяє у своїх думках і прагненнях. Поет відчуває себе на висотах натхнення, відірвавшись від суворої дійсності. Та життя готує поетові нелегкі випробування: нерозуміння, осуд, знущання тощо. У вірші відчувається смуток і безнадія, ці почуття часто супроводжували поета в його житті. Він мріяв про світле і прекрасне, але романтична мрія так і залишилася для нього недосяжною.
Слово вчителя.
З самого початку своєї поетичної творчості Ш. Бодлер належав до
французької парнаської школи, очолюваною Леконтом де Ліль. Там культивувалась краса змісту і форми, образи мали бути яскравими і чіткими, ніби різьбленими. Проте згодом Ш. Бодлер висунув власну концепцію краси, що не була втіленням Істини, Добра і Любові (як було прийнято), а всього-навсього безпристрасною досконалістю будь-якого предмета незалежно від його етичного змісту: предмет може бути досконалим втіленням чистоти і незалежності («дитя небес»), але може бути таким же досконалим втіленням розбещеності, зла («породження пекла»). Звідси свідомий аморалізм його поезій. Поет сприймав сучасний йому світ як суспільство зла. Але людина, вважав поет, не може примиритися з таким станом речей. Вона має прагнути до прекрасного, «видобувати красу зі зла». «Жодна з сучасних книг не сповнена такого жаху перед Злом, як моя...» – писав Ш. Бодлер про книгу усього свого життя – збірку поезій «Квіти зла».
Виразне читання і аналіз поезії «Гімн красі».
Міні-диспут.
– На якому походженні краси наголошує автор? (З неба: «діяння благородні», «зійшла з зорі», «з раю», «свята Діва», «Бог»; з пекла: «з темної безодні», «у погляді – покора і вина», «безумні злочини», «захмелює серця, подібно до вина», «вийшла із провалля», «потворно вибредна», «страхітлива», «Сирена», «сатана»).
Висновок. Отже, що таке Краса? Бог чи Сатана? Може хтось зрозумів її походження і суть? Так, важко знайти однозначну відповідь на це питання, бо поняття краса багатогранне. Ш. Бодлер у своєму вірші не стверджує, а розмірковує. Вірш «Гімн красі» є програмним у творчості поета. У пошуках ідеалу він опиняється між Добром і Злом, між Богом і Сатаною, між духом і плоттю. І ці пошуки викликають у нього і захоплення, і жах.
Словникова робота.
Символ – предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища, має філософську смислову наповненість, тому, на відміну від знака, має безкінечні тлумачення.
Сугестія (латин, suggestio – натяк, навіювання) – вплив на читача за допомогою навіювання йому певного настрою. У поезії найчастіше реалізується за допомогою звукопису, натяку, використання символу й асоціації.
Синестезія (грец. Synaesthesis – одночасне відчуття) – художній прийом, що полягає в поєднанні в одному тропі різнорідних, іноді далеких асоціацій, викликаних різними органами чуття, що призводить до синтезу, поєднання кількох відчуттів: наприклад, запахи «ніжні, як гобой.., щедрі, злі, липучі, як смола» (Ш. Бодлер), дощ «солодко шумить» (П. Верлен), зірниця «рожево плакала» (А. Рембо). Синестезія робить образ туманним і непроясненим, тому, поряд із натяком, символом і звукописом, вона є важливим засобом творення сугестії.
Сугестивна лірика – жанрова група ліричних творів, яка спирається не на логічно оформлені зв’язки, а на асоціації та інтонаційні відтінки, звернена до емоційної сфери читача. Предметом зображення в сугестивній ліриці є духовна сфера, внутрішні конфлікти морально-психологічного характеру.
Аналіз поезії «Вечорова гармонія».
Тема
Зображення «взаємного зв'язку невидимі закони», де речі видимого світу є символами прихованої реальності – у світовій філософії та поезії.
Зображення невимовної туги особистості, прагнення гармонії, недосяжності ідеалу, про життя і смерть.
Позиція автора Лише це злиття «барв і кольорів», «ароматів і тонів» у «могуть єдиного єства», що «опановують усі безмежні речі», здатне подарувати «дум захват розуму» і «відчуттям – хвалу».
Автор пропонує долучитися до загадкової і непізнаної таємниці буття, відчути цілісність та єдність усього сущого.
Ліричний герой Опанувати «усі безмежні речі», почути «підмурків та колон неясні голоси», відновити, возз’єднати втрачену гармонію або хоча б Душа ліричного героя перебуває в стані «млосного очманіння». Глибоке враження на нього справляють захід сонця, нічна розказати про неї, зрозумівши «взаємного зв’язку невидимі закони», тиша, буяння трав і дерев.
Предмет зображення Змальовано природу як «живий храм», у якому все говорить, перегукується між собою, розмовляє мовою символів-відповідностей. Чудова картина вечірнього пейзажу, у якому все зачаровує.
Звук скрипки: «Ридає скрипка десь, як серце в самотині», зливається зі співом «росного стебла» у неймовірному кружлянні «меланхолійного вальсу» Художньо- виражальні засоби: Сугестія Звичний усталений світ повільно й непомітно починає перетворюватися, набувати рухливості: звуки та запахи забарвлюються, кольори набувають музичного звучання, а всі вони разом втягуються в єдине коло взаємоперетворень. Тобто звук, запах, форма, колір створюють єдність, і між ними існує сугестивна відповідність.
Відчувається якась недомовленість, незавершеність. І все це відбувається в душі ліричного героя. Синестезія Запахи «ніжні, як гобой», «щедрі, злі, липучі, як смола»; «колони зронують бентежні стогони і неясні слова...» Запашні мелодії, співуче стебло, цвіт, що немов кадило, «димуєв тишині»
Особливості мелодики Вірш мелодійний. Ця мелодійність забезпечується повторами, прийомами асонансу (часте повторення звуків «о», «и», «і», що передають протяжність мелодії) та алітерації (багато сонорних звуків «м», «л», «н», «р» та глухих «п», «с»). Вірш мелодійний. Ця мелодійність забезпечується повторами, прийомами асонансу (часте повторення звуків «о» та «у», що передають протяжність мелодії) та алітерації (багато сонорних звуків «м», «л», «н». Разом з тим часте повторення «р» вносить відчуття тривоги.
Настрій Настрій замріяний, піднесений. Кожен другий та четвертий рядок попередньої строфи стає першим та третім у наступній, створюючи неймовірний ритм-настрій, водночас заспокійливо- захоплюючий і піднесено- умиротворений.
Висновок: яким має бути справжнє мистецтво Справжнє мистецтво має бути незавершеним, таємничим. А душа поета, споріднена з «душею речей», чує й розуміє їх голос. Для Ш. Бодлера роль поета — це роль привілейованого посередника між природою і людьми. Саме поет перекладає незрозуміле для більшості смертних звучання природи на ясну, відшліфовану мову мистецтва.
«Квіти зла» – це здійснений із рідкісною послідовністю та завершеністю синтез значної епохи європейської поезії – доби романтизму, й водночас своєрідний пролог до іншої видатної поетичної епохи кінця XIX– початку XX століття. Тому невипадково Бодлера називають і пізнім романтиком, і поетом епох імпресіонізму, і предтечею символізму.
Домашнє завдання: Ознайомитися з інформацію про життя і творчість Поля Верлена та виразно читати поезії «Поетичне мистецтво», «Осіння пісня».
15.03.2022 року. Опрацювати конспект уроку (наведіть курсор на тему уроку та відкрийте посилання) та виконати завдання
Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX – початку XX століття. Течії раннього модернізму
Перегляньте презентацію ПОНЯТТЯ ПРО МОДЕРНІЗМ
ЗВОРОТНІЙ ЗВ’ЯЗОК: Визначте та запишіть загальні риси Модернізму (Запишіть у зошит, сфотографуйте та надішліть, вказавши прізвище та клас)