Шановні одинадцятикласники!  Прошу опрацьовувати завдання. Чекаю на зворотній зв’язок з вами. Виконані завдання надсилайте на VIBER 0958249355 або електронну пошту pererva3791@gmail.com 

Синтез реального та фантастичного в оповіданні Ґ. Ґарсії Маркеса «Стариган із крилами». Відображення моральної деградації людства.

Напевно, поміж нас немає людини, яка б не чула про існування ангелів. У християнській, іудейській та мусульманській релігіях так називають надприродну істоту — посланця й вісника Бога, посередника між Богом та людьми, який виконує волю Бога. За біблійними легендами, ангелів уявляють як прекрасних юнаків із чудовими, наче в лебедів, білими крилами. Це зразки досконалості, добрі охоронці людської душі. недаремно говорять «ангельський вигляд», «ангельський голосочок», «не людина, а ангел». В оповіданні Маркеса перед нами постає зовсім інша істота. Чи може вона бути ангелом? навіщо цей стариган з’явився поміж людей?

Жителі невеличкого селища Пелайо та Елісенда надзвичайно заклопотані своїми справами. Погода жахлива, дощ не припиняється уже впродовж трьох діб, із напівзатопленого подвір’я краби заповзають до будинку. Та ще й у дитини всю ніч був жар. І в таку негоду подружжя знаходить на своєму подвір’ї старого у брудному одязі, який не може підвестися через велетенські крила, що виглядають у нього з-за спини.

Коли люди трохи отямилися, вони дійшли висновку, що перед ними янгол. До цієї думки їх підштовхнула всезнаюча сусідка, яка заявила, що янгол прилетів за душею їхнього хворого сина. Та зовнішній вигляд старого зовсім не відповідав людським уявленням про янголів небесних. За біблійними легендами, люди уявляють янголів прекрасними юними істотами з чудовими білими крилами, як у лебедів. Навіть вислови є: «янгольський вид», «янгольський голос», «не людина, а янгол».

До того ж для практичного селянського розуму диво, яке не можна використати в хазяйстві, є зайвим, непотрібним. Тим більше, коли диво говорить якоюсь незрозумілою мовою.

Наступного дня все село вже знало, що в будинку Пелайо є живий янгол. Сусідка застерігала, що янголи о цій порі року дуже небезпечні, отож Пелайо цілий вечір не зводив зі старого очей, а на ніч замкнув його в дротяному курнику.

Згодом господарі, які знайшли янгола, мали з цього неабиякий зиск — обгородили двір парканом і пропускали бажаючих подивитися на диво за гроші. З часом поставили залізні ґрати на вікна — «щоб не залітали ангели» (тут і далі переклад Маргарита Жердинівської). Це справжнісінький апофеоз сарказму: проти янголів ставлять ґрати, ніби антимоскітну сітку від комарів.

Коли приміщення, де жив янгол, зруйнувалося від часу, стариган із крилами бродив по будинку туди-сюди, і його звідусіль гнали. Господиня полегшено зітхнула «за себе і за нього», коли побачила, що янгол відлітає. І ні вона, ні її чоловік навіть не подумали, що, можливо, саме янголу вони зобов’язані багатьма речами: і припиненням дощу, і одужанням дитини, і добробутом.

В оповіданні Ґарсії Маркеса «Стариган із крилами» майстерно реалізовано запропонований письменником засадничий принцип магічного реалізму — принцип оживлення дива.

Янгол, викачаний у багні, якого тримають у курнику, наче свійського птаха, якого таврують і вимагають від нього негайних чудес, а потім виганяють віником із дому, — стає в цьому міфі символом абсурдності людського буття.

Стариган із крилами — це образ якогось дива (або дивака), що опиняється в людському світі з його цінностями і має бути тим світом поцінований. Відтак диво має бути співвіднесене з певними суспільними канонами: релігійними, побутовими тощо. Люди прагнуть побачити в ньому ті якості, які, на їхню думку, мають відповідати поняттям «янгол», «диво». Те ж диво, яким був забруднений стариган із крилами, жодною мірою не відповідало очікуванням.

Отже, люди не здатні осягнути високі, благородні істини, вони перебувають у полоні байдужості, корисливості, розрахунку. На жаль, у сучасному світі немає місця для янголів. Та чи не залишає читачеві надію фінал оповідання: янгол не помирає, а одужує й відлітає в піднебесся. Можливо, серед людей він саме такий, на якого ті заслуговують, він — їхнє відображення.

Мотив крил є чи не найважливішим у творі, він з’єднує назву з текстом оповідання, утворює його основну антитезу: «крилата людина та безкрилий натовп», «окриленість мрії та приземленість дійсності».

Мотив падіння й злету утворює сюжетно-композиційну канву твору: на початку янгол борсається в багнюці не в змозі піднятися, а наприкінці оповідання він із зусиллями здіймається в повітря й розчиняється в небі.

В оповіданні «Стариган із крилами» звичайне, приземлене, буденне переплітається з фантастичним, химерним, вигаданим, багато картин тут символічні, вони містять глибокий підтекст. Море символізує бурхливе і суперечливе життя. Свіжий морський вітер — відчуття свободи, потяг до широкого, безмежного простору. Крила — символ духовного злету. Вони є знаком того, що людству треба одужати морально, розправити крила й піднестися до духовних вершин.

СТАРИГАН ІЗ КРИЛАМИ

(Уривок)

Дощ не вщухав уже третю добу, і з напівзатопленого подвір’я краби весь час повзли до будинку: Пелайо тільки те й робив, що знищував їх, а на світанку йому довелося винести і викинути в море цілий кошик цих істот. У дитини всю ніч був жар, і Пелайо з дружиною подумали, що то в неї від смороду крабів.

З вівторка світ став похмурим, небо й море були однакового попелястого кольору, а пісок на березі виблискував ночами, мов світлячки. Уранці небо стало зовсім тьмяним, і коли Пелайо повернувся з моря,

він насилу розгледів, що в глибині подвір’я щось ворушиться й стогне. Підійшовши ближче, він побачив, що це старенький дід, який упав обличчям у грязюку, борсається там, але не може підвестися, бо йому заважають великі крила.

Наляканий цим страховиськом, Пелайо побіг по свою дружину Елісенду, яка саме ставила компреси хворій дитині, й привів її на подвір’я. Обоє з німим заціпенінням дивились на старого. Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні, лежали в болоті, і все це разом надавало йому кумедного й неприродного вигляду, Пелайо та Елісенда довго й уважно дивились на старого, нарешті, трохи отямившись, дійшли висновку, що він навіть симпатичний, і наважилися звернутись до нього. Той відповів якоюсь звучною, але незрозумілою мовою, отож вони вирішили, що це, мабуть, людина, яка потерпіла під час аварії якогось іноземного пароплава. Проте подружжя все-таки вирішило покликати сусідку, яка багато всіляких див бачила в своєму житті, й вона одразу все пояснила:

— Це ангел. Мабуть, він прилетів по дитину, але сердега такий старий і немічний, що злива збила його на землю.

Наступного дня все село вже знало, що в будинку Пелайо є живий ангел. Сусідка застерігала, що ангели о цій порі року дуже небезпечні, отож Пелайо, сидячи на кухні з кийком, цілий вечір не зводив зі старого очей, а перед тим, як лягти спати, витяг його з грязюки й замкнув у дротяному курнику. Опівночі дощ нарешті вщух, але Пелайо та Елісенда все ще ловили крабів. Незабаром дитина прокинулась і попросила їсти; жар у неї спав. Подружжя вирішило, що вранці вони відпустять ангела, посадять його на тин, дадуть прісної води та харчів на три дні й нехай летить у відкрите море. Проте коли вранці вийшли на подвір’я, сусіди стояли юрмою перед курником, розглядаючи ангела без ніякої святобливості, й кидали йому їжу крізь сітку, немов то було не надприродне створіння, а якась циркова звірина. (...)

Переклад Маргарити Жердинівської

 Здавалося б, сюжет оповідання дуже простий. несподівано на одному із сільських подвір’їв з’явився дивний чоловік. Це був стариган із білими крилами. Після дискусій жителі села вирішили, що це ангел. Його поселили в курнику. Дізнавшись про ангела, до двору господаря Пелайо завітав священик і захотів повідомити про диво вищих церковних осіб. Згодом стан здоров’я старигана значно погіршився, і всі вирішили, що той помирає. Проте згодом стариган одужав та полетів геть. Оповідання починається описом побутових подій, так само буденно йдеться про перебування старого поміж людей... Так Маркес творить власний, досить сумний, міф про пришестя на грішну землю ангела, про людей і земне життя.

Складіть опорний конспект — характеристику образів оповідання «Стариган із крилами» Ґ. Ґарсії Маркеса.

Пелайо — обмеженість, прагматизм.

Елісенда — жадібність, користь, матеріальність переважає над благочестям.

Священик — самовпевненість, обмеженість, невігластво.

Натовп зацікавлених — символ деградації суспільства.

Дитина — плід хворого суспільства.

Жінка-павук — символ деградації суспільства.

Дощ — символ необхідності духовного очищення землі.

Морська стихія — бурхливе й суперечливе життя.

Морський вітер — відчуття свободи.

Селище — модель людства.

Стариган із крилами — Божий посланець, символ знехтуваної віри й уособлення природи.

- Визначте засоби комічного у творі «Стариган із крилами» Ґ. Ґарсії Маркеса.

Гумор. Пелайо на кухні з кийком альгвасила стереже ангела. Отець Ґонзаґа пробурмотів молитву, зазирнувши до курника. Хлопчик і ангел одночасно захворіли на вітряну віспу. Люди харчували ангела кристаликами камфори, а він обрав баклажанну кашу.

Сатира. Ґонзаґа пише листа папі; «але час спливав, а папа все ще з’ясовував, чи схожа його мова на арамейську, чи здатний він утриматись на кінчику голки, чи може, зрештою, це якийсь іноземець»¹.

Іронія. Коли Пелайо й Елісенда розбагатіли завдяки ангелові, вони заґратували вікна. За кілька років Пелайо пожалів ангела, загорнув у ковдру і виніс його у повітку.

Гротеск. У двір Пелайо зійшлася сила-силенна людей, і довелося викликати військо, аби розігнати натовп, який ледь не зруйнував будинок. Поміж цього галасу й безладдя здавалося, що двигтіла земля. Дівчина, яка через непослух перед батьками перетворилася на павука.

Сарказм. У змалюванні дій отця Ґонзаґи, папи.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти в оповіданні Ґ. Ґарсії Маркеса «Стариган із крилами» образи-символи.

Тема: Реалістичний, міфологічний і філософський плани повісті «Старий і море». Символіка образів (риба, море, рибалка, хлопчик та ін.). Образ Сантьяґо. Ознаки притчі у повісті
 

Сюжетний ланцюжок повісті «Старий і море» Е. М. Гемінґвея

Старий рибалка Сантьяґо рибалив на Ґольфстрімі → 84 дні поспіль повертався без здобичі → 40 днів із ним виходив у море хлопець Манолін, але батьки наказали малому залишити нещасливого рибалку → Манолін відвідував Сантьяґо: годував його, розважав → старий вірив, що йому пощастить → удосвіта на 85-й день Сантьяґо вирушив у море → клюнула величезна риба → три дні й ночі риба тягла човен, а Сантьяґо, долаючи втому, голод і біль, у порізаних долонях тримав жилку, на якій трималася риба, то натягуючи, то відпускаючи → зрештою риба втомилася й випірнула з води, вона була більшою за човен → Сантьяґо здолав рибу та прив’язав до човна → на рибу напали акули — рибалка боронив здобич від них, але хижаки об’їли рибу до кісток → доплив до берега, знесилений, дістався до своєї халупи, заснув → рибалки здивовано розглядали величезний кістяк риби й розуміли, що старий переміг Марліна небаченого розміру → старому снилися леви на березі моря → Манолін пишався своїм старшим другом.

— Упродовж 84 днів старий рибалка намагався зловити велику рибу. Удача відвернулася від нього, ще й рибалити довелося самому, без хлопчика, який раніше допомагав йому. Але старий не здається і продовжує свою справу. Завзятість винагороджено: гігантський Марлін попався на приманку. Три дні триває двобій старого з довгоочікуваною великою рибою. Він здобув перемогу: рибу вдалося загарпунити й убити. Тепер потрібно доправити її додому. На зворотному шляху на човен нападають акули. Старий мужньо захищає свою здобич, але не в змозі протистояти зграї хижаків Знесилений боротьбою, але не зломлений старий повертається додому зі скелетом Марліна. Хлопчик Манолін заспокоює його й обіцяє, що вони знову рибалитимуть разом...

У повісті йдеться про боротьбу старого рибалки з велетенською морською рибою — Марліном. Така звичайна історія, але як зумів її розповісти Гемінґвей! Із побутової точки зору в повісті все логічно й обумовлено, межі реального світу ніде не порушено. Розміри Марліна не перевищують можливих, у самій рибині немає нічого містичного чи фатального. Підкреслено реальний характер мають усі дії старого, хлопчика Маноліна й решти персонажів, деталі побуту також реальні.

Отже, сюжет твору досить життєвий. Проте завдяки «ефекту айсберга» Гемінґвея основний філософський зміст твору приховано У повісті йдеться не тільки про старого чи хлопчика, а про людину й людство. Те, що відбувається з рибалкою, важливо для всіх людей, незалежно від фаху й віку. Навіть убогість реквізиту підкреслює загальнолюдське значення повісті, що розкриває основи людського існування саме тому кожне слово тут важливе, насичене змістом та значенням можливо, це перший твір Гемінґвея, у якому людина щаслива, адже відчуває примирення з життям. Те, що в самотнього Сантьяґо є хлопчик, якого він любить, хлопчик, який продовжуватиме його справу, робить фінал повісті оптимістичним. Людина непереможна, вона здатна вистояти й здолати всі перешкоди. Уривчастий, лаконічний ритм повісті-притчі змінюється повільними, розгорнутими пейзажними картинами, як, наприклад, описи нічного й уранішнього моря.

Характерні для повісті монологи старого сповнені мудрості та спокою. Завдяки надзвичайній майстерності автора ця історія-притча стала, за словами В. Фолкнера, «поезією, перекладеною мовою прози».

♦ Визначте тематику й проблематику повісті «Старий і море». (Теми та проблеми: людина й природа; внутрішнє наповнення життя, що обумовлює почуття людської гідності, самовідчуття людини; сенс життя; наступність поколінь; людина серед людей, людські спільноти.)

Словникова робота (запис до зошитів)

Притча — це повчальна історія, призначення якої — донести до читачів життєві істини.

Учитель. «Старий і море» — повість, що має яскравий притчовий характер, повчальні мотиви. Історія головного героя твору піднесена до рівня міфу про людину — переможену фізично, але непереможну морально. Герой вчить нас терпіння, наполегливості й навіть певною мірою християнського смирення. Коли старий повернувся лише з кістяком риби, він смиренно пішов до своєї хатини. Не було ані злості, ані нарікань. Він не вважав себе переможеним, просто так сталося. «А хто ж тебе переміг?» — запитав старий сам себе. «Ніхто, — сказав він.— Я заплив надто далеко в море, ото й тільки». Ідея повісті «Старий і море» схожа на ідеї біблійних притч: «Людину можна знищити, а здолати не можна».

Повість-притча — різновид жанру повісті, у центрі якого постає історія з життя героя (героїв), що набуває алегоричного змісту. Для повісті-притчі характерні незначна кількість персонажів, символічність образів і ситуацій, повчальний характер, філософська або моральна насиченість Повість-притчу побудовано на двоплановості зображення: за реальними особами, явищами, предметами приховані проблеми буття.

«Ефект айсберга» — улюблений прийом Гемінґвея. За скупими, простими словами й конструкціями приховано глибокий зміст. Автор використовує натяки й підтекст, розраховуючи, що читач домислить його твір. Е. Гемінґвей стверджував: «Гарна проза подібна до айсберга, 7/8 якого приховано під водою. Багато з того, що знаєш, можна проігнорувати, і це лише зміцнює твій айсберг... Усі оповідки, які я знав із рибацького селища, я випустив. Але обізнаність у цьому і створює підводну частину айсберга».

План складання характеристики героїв повісті Е. М. Гемінґвея «Старий і море»

Визначте символіку образів повісті Е. М. Гемінґвея «Старий і море».

Рибалка — символ непереможного духу людини.

Вітрило — уособлення фортуни, її мінливості.

Риба — утілення долі людини, її талану.

Акула — символізує зло навколишньої дійсності, хижість.

Молоді леви — згадка про романтичні пригоди молодості, мрії, готовність долати життєві труднощі.

Море — частина природи, саме життя, небезпечна стихія.

Старий — мудрість, досвід, приклад ставлення до життєвих ускладнень.

Самотність старого — відчуження людей ХХ ст.

Хлопчик — символ єднання поколінь, оновлення життя.

♦ Навіщо наприкінці повісті вмонтовано епізод із туристами? (У фіналі повісті Гемінґвей зображує туристів, які вражені розмірами кістяка риби й не розуміють драми, що сталася в океані. Не розуміють вони і власної драми, драми людини-спостерігача, яка не знає справжнього життя та боїться його, байдужа до оточуючих, до таїни буття. У життєвому морі в кожного з нас є своя риба (мета), яку потрібно досягнути, є свої акули (вороги, перешкоди), є хлопчик (надія на майбутнє, на своє продовження), свої леви (найкраще в житті, символ юності, дитинства, того, що допомагає жити).)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. ЗВОРОТНІЙ ЗВ’ЯЗОК: ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ(ЗРАЗОК: 1- ВІДПОВІДЬ, 2-ВІДПОВІДЬ І Т.Д.)

1) Скільки днів поспіль повертався старий рибалка без вилову?

2) Ким був Манолін для Сантьяґо?

3) Яку спортивну гру полюбляли Сантьяґо та хлопчик, уболівали за її лідерів?

4) Яку назву мав ресторанчик, у якому обідали рибалки, а Манолін носив із нього старому їжу?

5) Де жив старий рибалка?

6) Яку рибу використовували рибалки для приманювання великих риб?

7) Який сон часто снився старому?

8) Скільки днів тривав двобій із рибою?

9) Із ким розмовляв старий Сантьяґо в човні?

10) Що їв рибалка в морі?

11) Хто переслідував човен рибалки і як той на це реагував?

12) Що пообіцяв Манолін старому й чому?

У житті людства часом відбуваються події, які вважаються часовою межею. До революції, до війни... До і потому... Бувають події, що стосуються окремої нації. У 1933-1945 роках єврейський народ пережив Катастрофу, Голокост.

Голокост – катастрофа – загибель значної частини єврейського населення Європи (понад 60 млн.) під час систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми підручними в Німеччині та на окупованих нею територіях протягом 1933-1945 рр.

Чому саме євреї стали об’єктом гоніння в нацистській Німеччині?

а) На момент приходу нацистів до влади (1933р.) серед населення Німеччини євреїв було менше 1%, але нацисти цілеспрямовано проводили антисемітську політику.

б) І тут виникає питання чому? А тому, що Гітлеру потрібно було згуртувати німців. Він обрав євреїв як ворожу націю, для боротьби з якою німцям потрібно згуртуватися. І тому нацисти постійно проводили анти єврейські акції різного роду.

в) Справа в тому, що хоча євреї складали незначну частку населення Німеччини, їх представники займали міцні позиції в банківсько-фінансовій сфері, торгівлі, культурі і науці і складали серйозну конкуренцію німцям, зайнятим в цих галузях. За умов економічної кризи конкурентна боротьба між єврейськими і німецькими колами загострилася.

г) Зокрема, єврейським банкірам дорікали за те, що свої капітали вони наживають не за рахунок підприємницької діяльності, а в результаті біржових махінацій, сумнівних валютних операцій, лихварства і переводять гроші за кордон, не вкладаючи їх у німецьку промисловість, тим самим її обезкровлюючи, а євреям – діячам науки і культури – за те, що вони не поділяють традиційних німецьких цінностей.

д) Тобто, німецькі промисловці і фінансисти, частина науковців і митців сприймали ідеологію нацизму як найдієвіший засіб назавжди розправитися з конкурентами. В свою чергу, майно і капітали, вилучені у євреїв на користь державної казни, дали змогу нацистам провести економічну модернізацію і мілітаризацію країни.

1. Що означає поняття Голокост і як фашисти Німеччини втілювали його на окупованих територіях?

а) Голокост означає катастрофу або знищення єврейського народу в роки Другої світової війни. „Новий порядок” передбачав здійснення особливої расової політики, жертвами якої стали євреї, цигани, а після цього і слов’янське населення Східної Європи. У 1942 році керівництво Німеччини прийняло рішення про початок фізичного знищення всіх євреїв у Європі.

б) По всій її території запрацювали „фабрики смерті” – концентраційні табори, найбільшими з яких були „Освенцім” (з травня 1940р. По січень 1945р. Було знищено понад 4 млн. чоловік), „Майданек” ( знайшли свою смерть 1,5 млн. в’язнів), „Треблінка” на території Польщі; Дахау, Бухенвальд, Заксенхаузен і Равенбрюк у Німеччині; Маутхаузен в Австрії. Там були ув’язнені військовополонені, цивільне населення, учасники руху Опору.

в) Загалом у концтаборах опинилося 18 млн. чоловік, 12 млн. з яких були знищені, 6 млн. з них були євреї.

Опрацюйте матеріал підручника сторінки 176-179

Прочитайте та проаналізуйте поезію. Для аналізу використовуйте запитання в підручнику сторінка 191.

“Матінка Кураж та її діти” головні герої